Викладач: Власенко Л.М. Предмет: Основи філософських знань Група 3 Б л с Дата 29.10.20
Викладач: Власенко Л.М.
Предмет: Основи філософських знань
Група 3 Б л с
Дата 29.10.20
Тема:
Філософський зміст проблеми буття
План.
1.
Поняття «онтологія». Буття: проблеми,
концепції, форми. Вчення про світ. Буття людини у філософії і медицині.
2.
Матерія та рух. Простір і час – форми
існування матерії.
3.
Методологічне значення проблеми матерії
та руху для біології та медицини (єдність усього з усим, рух та розвиток
всього).
4.
Вклад медицини в розвиток філософських
думок про форми руху матерії, простору і часу (самостійна робота).
Основні поняття: матерія, рух, простір,
час, буття, онтологія.
1.
Онтологія
– це система найзагальніших понять буття, за допомогою якої здійснюється
осягнення дійсності.
Буття – найбільш
загальне поняття існування світу. Основу буття складає матерія.
Форми буття:
1.
Буття речей.
2.
Буття людини.
3.
Буття духовного (індивідуальне та об’єктивне)
4.
Соціального (окремої людини або
суспільства).
2.
Матерія – об’єктивна
реальність, що існує незалежно від людини та поза її свідомістю.
Види матерії:
1.
Речовина (тверда, м’яка, рідина,
газ, плазма, атом, вірус, мікроб).
2.
Поле (магнітне, електричне, радіаційне,
біополе, електромагнітне)
Матерія, вічна, тому що знаходиться в постійному русі.
Рух – це будь-які зміни в будь-чому.
Розвиток – якісні зміни в будь-чому.
Форми руху
матерії:
1.
Механічний – просте переміщення тіл у
просторі
2.
Фізичний – всі теплові реакції
3.
Хімічний – реакції в будь-якому
організмі
4.
Біологічний – розвиток клітини
5.
Соціальний – зміни, що відбуваються у
суспільстві
6.
Геологічний – зміни в надрах землі
7.
Інформаційний – суспільний
8.
Всесвітній – всеоб’ємний (в природі
та суспільстві).
Рух вічний, зворотній, абсолютний.
Розвиток: висхідний (прогрес), низхідний (занепад, криза)
Момент перерви в русі – спокій (тимчасовий і відносний)
Форми існування матерії – це простір (характеризується
протяжністю; він вічний, зворотній) і час (характеризується тривалістю; він
вічний незворотній).
Простір і час об’єктивні, вічні, незнищувані (не залежать від людини)
Матерія: об’єктивна, вічна, ніким не створювана і не знищувана.
Матерія існує у двох видах: поле й речовина. Особливими
видами матерії є фізичний вакуум і плазма. Речовина – це все те, що має масу
спокою. Науці відомі три види поля: електромагнітне, ядерне, гравітаційне.
У цьому зв’язку слід помітити, що росіянин біолог А.Г.
Гурвіч (1874-1954) увів поняття й принцип поля в біологію. Головне значення
принципу поля полягає в тому, що даний принцип пояснює погоджену поведінку як
компонентів організму, так і всього організму в цілому. Процес погодженої зміни
або переміщення частин складного органічного цілого підкоряється законам поля.
За наявними даними, принципу поля підлеглі процеси не тільки в рамках індивіда,
але й процеси взаємодії індивідів усередині колоній, видів.
Крім видів матерії, у матеріальному світі розрізняють
сфери: неорганічна природа (має мікро-, макро-, і мега- рівні), органічна
матерія (має також рівні організації живого – молекулярний, субклітинний,
клітинний, тканинний, органний, організмений, популяційно-видовий,
біоценотичний, біосферний), соціально-організована матерія, що представляє
собою динамічно функціонуючу, історично розвиваючу дійсність людських
індивідів, що перебувають у суспільних відносинах, тобто суспільство, людство.
Різноманіття рівнів організації матерії пов’язане із
проблемою єдності миру. Єдність світу означає те реальне загальне, яке є в
явищах і предметах. Матеріалістичний монізм затверджує єдність світу в його
матеріальності. У світі немає нічого, крім матерії, що вічно рухається, яка
відображається у свідомості людини. Ця істина доводиться тривалим і важким
розвитком природознавства. Відкриття законів збереження маси й енергії є
основою природничо-наукового обгрунтування субстанційної, атрибутивної єдності
світу. Відкриття клітинної будови живих істот, теорія еволюції Ч. Дарвіна,
досягнення генетики довели, що основою живого також є матерія, що розвивається.
Мислення, дух також включені в єдність світу на матеріалістичній основі явищ.
Буття людини охоплює різні сфери (аспекти, виміри), які
тільки в єдності уможливлюють таку складну істоту, як людина. Людина є
передусім біологічним організмом, тілом. «Я» зливаюся зі своїм тілом, не існую
поза ним. Однак «Я» не тільки тіло, «Я» ототожнюю себе також зі своїми
переживаннями – думками, емоціями, сподіваннями: «Я» думаю, хочу та ін. «Я»,
отже, зливаюся з моєю психікою (свідомістю).
Отже, в бутті людини можна виділити такі сфери:
тілесність, свідомість, соціальність і духовність. Про те, що людське буття
поєднує різні сфери, філософи та світові релігії проголошували давно. Так, Платон
і Арістотель виділяли в людині тіло й душу. Згідно з християнством душа людини
може причаститися до духовності, ц людське буття набуває тричленної структури –
тіло, душа й дух.
Свідомість – це
властивість високоорганізованої матерії (людського мозку) відображати дійсність
в ідеальних образах; це здатність головного мозку людини цілеспрямовано
відображати буття світу, перетворювати його в образи і поняття.
Свідомість є індивідуальна і суспільна.
Структура
суспільної свідомості:
1.
Теоретична с-ть – наука, ідеологія
2.
Буденна свідомість – емпіричні знання;
народна творчість; психологія (нації, народу, класу, групи, колективу)
Форми суспільної
свідомості: релігійна, філософська, естетична (мистецтво),
моральна, правова, політична.
Значення матерії
і руху для біології та медицини (самостійна робота).
Лутература:
Петрушенко В.М. ОФЗ ст.119-162
Воронюк О.Л. ст.104-116
Інтернет-ресурси
Комментарии
Отправить комментарий