2 А л/с 17.11.20

 

2 А л/с 17.11.20

Опорний конспект лекції на тему:

«Основи адміністративного права»

 

Державне управління являє собою предмет адміністративного права, яке регулює суспільні відносини, що складаються головним чином в сфері діяльності органів державної виконавчої влади.

 

До органів державної виконавчої влади відносяться:

-         Кабінет міністрів України;

-         Державні комітети, відомства, їх органи на місцях, виконавчі комітети місцевих рад.

Очолює державну виконавчу владу Президент України.

 

Апарат державного управління практично вирішує всі питання:

-         в народному господарстві (промисловості, транспорті, торгівлі, ЖКГ);

-         в соціально-культурній сфері (охорона здоров’я, освіта, соціальний захист);

-         в адміністративно-політичній сфері (охорона суспільного порядку, суспільної безпеки, державної безпеки, оборони країни, юстиції).

 

Державне управління характеризується слідуючими ознаками:

-         носить загальнодержавний характер;

-         виконавча діяльність підзаконна;

-         діяльність по управлінню відбувається кожного дня і безперервно.

 

Державне управління носить:

1. Виконавчий характер – виконує постанови виконавчої влади;
2. Розпорядчий характер – сама може давати розпорядження.

 

Основною формою державного управління є:

1. Видання правових документів (актів) управління (усних,письмових);
2. Складання актів, протоколів;
3. Затримання за правопорушення.
4.  

Залежно від форм державного управління використовуються методи загальні та спеціальні.

Загальні методи:

А) примус – попереджувальні заходи адміністративного припинення, примусове лікування, безпосередній фізичний вплив, адміністративне стягнення;

Б) переконання – виховання, заохочення, роз’яснення, агітація, критика, показ кращих прикладів.

Т. ч. державне управління в Україні – це підзаконна, юридично владна виконавчо-розпорядча діяльність спеціально створеного апарату для практичного здійснення задач і функцій держави в економічному, соціально-культурному та адміністративно-політичному житті.

 

Організація державного управління освітою.

Державне управління освітою здійснюється згідно Закону України про освіту від 23.05.1991 р.

Президент.

Кабінет міністрів.

Міністерство освіти.

Учбово-виховні заклади.

На місцях керівництво учбово-виховними закладами здійснює місцева влада та створені при ній області, районні та міські відділи народної освіти.

 

Т. ч. Адміністративне право – це галузь права, що регулює суспільні відносини в сфері державного управління.

 

Норми адміністративного права визначають порядок організації та діяльності апарату управління, права та обов’язки посадових осіб та громадян.

 

В Україні адміністративне право регламентує діяльність державних органів по управлінню галузями господарства, охорони суспільного порядку, прав та законних інтересів громадян.

 

Суб’єкти адміністративно-правових відносин:

- Одна сторона:

орган державної виконавчої влади

або його представник, котрий має

владні повноваження

 

- Друга сторона:

1) орган державної виконавчої влади

2) підприємства, заклади, організації, відомства, об’єднання громадян, громадяни

 

Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, винна (зумисна або необережна) дія чи бездіяльність, які посягають на державний і громадський порядок, державну і колективну власність, права і свободи громадян, установлений порядок управління і за які законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

 

Адміністративне правопорушення відрізняється:

А) від злочину за ступенем суспільної небезпеки діяння;

Б) від дисциплінарного проступку, який пов’язаний з трудовою чи службовою дисципліною робітників чи службовців (до прохідної – адміністративний, за прохідною – дисциплінарний).

 

Ознаки адміністративного правопорушення:

-         протиправність;

-         провина;

-         суспільна шкода;

-         адмінкарність.

 

Склад адміністративного проступку:

-         об’єкт проступку;

-         суб’єкт (особа з 16 років);

-         суб’єктивна сторона (вина, мета, мотиви здійснення);

-         об’єктивна сторона (місце, час, спосіб і обстановка, що стосуються проступку, самі дії чи бездіяльність).

 

Адміністративна відповідальність:

-         попередження – офіційний осуд порушника (письмово чи інакше);

-         штраф;

-         оплатне вилучення предмету;

-         конфіскація (примусове, безплатне перетворення майна в державну власність);

-         позбавлення спец. прав;

-         виправні роботи строком до 2-х місяців з утриманням 20% заробітку у прибуток державі (застосовується лише у судовому порядку);

-         адм. арешт до 15 діб (призначається у судовому порядку). Не використовується цей вид покарання до вагітних жінок, які мають дітей віком до 12 років, до неповнолітніх, інвалідів І та ІІ гр..

 

Порядок притягнення до адмін. відповідальності заснований на принципах:

-         своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи;

-         доказу проступку і вини;

-         законності;

-         рівності громадян;

-         відкритого розгляду справи;

-         забезпечення прав та захисту.

 

Складається протокол затримання до 3 годин (або без протоколу).

Допустимий особистий обшук і огляд речей.

Адмін. стягнення може бути накладено не пізніше 2-х місяців від дня скоєння правопорушення.

 

Справи розглядають:

-         посадові особи (нар. суддя, державтоінспектор, ревізор, начальник, уповноважені райвійськкому, головний санітарний лікар, правовий інспектор праці);

-         колегіальні органи (адмін. комісія, комісія у справах неповнолітніх, виконкоми селищних і сільських Рад та ін..).

 

Постанова по розгляду справи може бути оскаржена в 10-ти денний строк від дня винесення або опротестування прокурором.

 

Оскарженню не підлягають постанови судді, але їх може опротестувати прокурор.

 

Щодо кінцевої мети, то і примус і переконання за адміністративне правопорушення мають як виховну так і застерігаючи мету.

 

 

 

 

Література: Братанюк Л. Є. «Основи права і законодавства в охороні здоров’я”.