Власенко Л.М. Предмет основи філософських знань група 4А сс 22.12. 2020. Тема 14. Філософські проблеми медицина

 Тема 14. Філософські проблеми медицина

План.

1. Філософія медицини і медицина як наука.

2. Співвідношення соціального і біологічного в людині. Філософія здоров’я і хвороби.

3. Біоетика як сучасна форма медичної етики. Філософія принципів взаємовідносин медичного працівника і пацієнта.

4. Філософія історичних моделей медичної етики: гіппократова модель ( принцип “Не нашкодь”); “Клятва Гіппократа” – основа всіх найновіших кодексів лікарської етики; модель Т. Парацельса (принцип “Роби добро”); деонтологічна модель (принцип “Дотримання обов’язку ”); біоетична модель медичної етики (принцип “Поваги прав і гідності пацієнта”).

Основні поняття: біоетика, евтаназія, генна інженерія

1.     Філософія медицини і медицина як наука.

У своєму історичному розвитку філософія і медицина завжди були тісно пов’язані. Їх тісний зв’язок виявляється у предметі дослідження (вивчення людини, її особистості, впливу суспільства на людину), схожості цілей і задач, єдності методології, ціннісній орієнтації. Сучасні філософія і медицина вивчають глибинні проблеми буття, проблеми життя і смерті окремої людини,проблеми виживання людства на Землі. Невипадково багато видатних філософів були лікарями, і, фактично, всі видатні медики були своєрідними філософами.

Ідеї об’єднання філософського і медичного знання полягли в основу окремої галузі знання – філософії медицини, яка покликана узагальнити практичні знання про людину та знайти шляхи її адаптації до оточуючих умов життя. Філософськими основами клінічної медицини стає «філософія лікування»: теорія постановки діагнозу, лікування, реабілітації, яка базується на розумінні сутності людини як психо – біосоціальної істоти. Філософською основою профілактичної медицини можна вважати теорію гігієни про оптимальний стан людини та навколишнього середовища. Філософська теорія цінностей складає фундамент лікарської етики деонтології та біоетики.

2. Співвідношення соціального та біологічного в людині складне і суперечливе. натуралістичні) концепції абсолютизують роль біологічних начал в людині і принижують значення соціального (культурного). До таких концепцій відносяться: расизм, соціал-дарвінізм, соціобіологія. Іншу крайність являють собою соціологізаторські концепції, що принижують значення біологічних факторів в поведінці людини.

Але людину слід розглядати як єдність біологічного і соціального. Вона живе одночасно за законами двох світів: природного і культурного, проте основні якості людини: здатність практично діяти, свідомість, мова –все ж таки мають соціальне походження. Яскравим прикладом взаємодії біологічного і соціального є розвиток здібностей. Людина народжується, маючи певні задатки, але чи сформується на їх основі талант або геній, чи переростуть вони у здібності в певній сфері людської діяльності - це залежить від умов виховання, від соціального середовища.

В умовах сучасної високорозвиненої технічної цивілізації адаптивні можливості людського організму по цілому ряду параметрів близькі до вичерпання, що проявляється у так званих хворобах цивілізації - стресах, серцево-судинних та психічних захворюваннях.

3. Біоетика - нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов'язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень, терапії, турботи про здоров'я і життя людини.

Евтаназія. Біоетика особливий інтерес приділяє евтаназії. Термін , який буквально означає «прекрасна, легка, приємна смерть», у ХVІ столітті ввів Ф.Бекон. В біоетиці ним позначають безболісне приведення безнадійно хворого до смерті. Дискусії про можливість та доцільність евтаназії не припиняються до сьогодні. Прихильники «гуманної» смерті борються за право безнадійно хворих людей піти з життя, аргументуючи це тим, що кожна людина має право розпоряджатися своєю смертю. Вони називають евтаназію справжнім гуманізмом та милосердям по відношенню до приречених на страждання.

Супротивники евтаназії наполягають на тому, що призначення лікаря – нести здоров’я, життя,а не смерть. Лікар має вирішувати, як лікувати, а не кому жити. Евтаназія – це нестерпне навантаження на людську совість тих, хто, причетний до її здійснення. Головна вимога «Клятви Гіппократа» - принцип «не нашкодь», отже евтаназія спростовує саму основу моральності лікаря. У зв’язку з проведенням евтаназії існує гостра небезпека зловживань з боку лікарів і родичів. Християнською відповіддю прихильникам евтаназії є підтримка умираючого, допомога, супроводження в останню дорогу. Практичною реалізацією такої позиції постала паліативна медицина та інститут хоспісу. Паліативна допомога – це активна підтримка безнадійно хворого, боротьба з болями та вирішення його психологічних, соціальних або духовних проблем. Хоспіси – це медичні заклади широкого профілю, головною метою яких є підтримка невиліковно хворої людини.

Трансплантація. В багатьох хірургічних центрах світу трансплантація органів стала звичайною операцією. Але існує чимало проблем етичного плану , пов’язаних як з самою процедурою забору органів, так і зі справедливим розподілом дефіцитних ресурсів трансплантології між потенційними реципієнтами. Законодавствами більшості країн світу визначені межі припустимості даного методу лікування, які передбачають і моральні критерії. Аргументи «за»:

·         Трансплантація може забезпечити право кожної людини на життя.

·         Трансплантація визнається ефективним способом лікування незворотних захворювань та ушкоджень органів людини.

 

Аргументи «проти» трансплантації:

·         Такі операції надзвичайно, складні, існує чималий ризик негативних наслідків.

·         Пересадка серця передбачає, щоб донор був клінічно мертвим, але на сьогодні немає однозначних критеріїв для констатації смерті. Існує небезпека помилок, ціна яким життя людини.

·         Аргументом проти трансплантації є проблема небезпеки зловживань у зв’язку з комерціалізацією сучасної медицини. Можливе отримання органів обманним шляхом у беззахисних людей, а також організація торгівлі органами.

Генна інженерія. Серед проблем біоетики однією з найактуальніших сьогодні є генна інженерія. Генна інженерія – це генетичні методи, що дають змогу сполучати фрагменти ДНК, які походять з різних організмів, поза клітиною, а також вводити іх в інші клітини і організми. Генна інженерія, як інструмент новітніх технологій,розкриває нові можливості у розведенні рослин і тварин(трансгенні організми), а також у медичних і біологічних дослідженнях. Окремі досягнення генної інженерії вступають у протиріччя зі світоглядними основами, торкаються традиційних уявлень про життя і смерть, материнство і батьківство, харчування. Наслідки втручання в життя людини, флори і фауни можуть бути згубними для людства.

Філософія принципів взаємовідносин медичного працівника і пацієнта.

Відносини між медичним працівником і пацієнтом сприяли появі на світ особливих етичних начал і правил поведінки – медичну етику і медичну деонтологію. Поняття «медична етика» розкриває принципи і правила поведінки не лише лікарів, а й медичних сестер, лаборантів, молодшого медичного персоналу та інших медичних працівників.

Сучасна медична етика спирається на такі основні принципи: автономії; не нашкодь; благодіяння; справедливості. Використання цих принципів регулюється відповідними правилами: правдивості, приватності, конфіденційності, достовірності, інформованої згоди.

·         Принцип автономії полягає у повазі до людини як особистості, у визнанні її вільного вибору, праві та можливості відігравати визначальну роль при прийнятті рішень, що стосуються її фізичного, психічного, тілесного і соціального благополуччя. На практиці принцип автономії доповнюється правилом інформованої згоди. Це правило припускає, що пацієнт добровільно і усвідомлено дає дозвіл на медичне втручання у своє життя на основі вичерпної інформації про стан свого здоров’я.

·         Принцип «роби благо» перегукується з вихідним постулатом традиційної медичної етики «насамперед – не нашкодь» і означає активну дію на благо інших людей, що базується на почутті відповідальності й обов’язку, альтруїзму, любові до ближнього, емпатії.

·         Принцип справедливості проголошує необхідність і можливість справедливого задоволення потреб людини і розподілу матеріальних і духовних благ. Дотримання цього принципу є особливо актуальним в умовах сучасного дефіциту багатьох медичних ресурсів.

·         Конфіденційність забороняє передачу інформації, яка зібрана у ході обстеження та лікування пацієнта, третій особі. Предметом конфіденційності є як дані про стан здоров’я, діагноз і прогноз захворювання, так і вся інформація, яка отримана в результаті обстеження.

Висновок. ХХ столітті біологічне начало в людині піддається сильному впливу з боку умовах сучасної високорозвиненої технічної цивілізації адаптивні можливості людського організму по цілому ряду параметрів близькі до вичерпання, що проявляється у так званих хворобах цивілізації – стресах, сердечно-судинних та психічних захворюваннях.

Література.

·         Сайт: http://allrefs.net

·         Сайт: http://studopedia.com.ua

·         Сайт: http://uk.wikipedia.org

·         В.О. Воронюк «Філософія», с.188-204