Власенко Л.М. Предмет: Основи філософських знань Група 4- а с с Дата 29.10.21 Тема: Філософський зміст проблеми буття

Власенко Л.М.

Предмет: Основи філософських знань 

Група 4- а с с

Дата 29.10.21

 

Тема: Філософський зміст проблеми буття

 

План.

1.      Поняття «онтологія». Буття: проблеми, концепції, форми. Вчення про світ. Буття людини у філософії і медицині.

2.      Матерія та рух. Простір і час – форми існування матерії.

3.      Методологічне значення проблеми матерії та руху для біології та медицини (єдність усього з усим, рух та розвиток всього).

4.      Вклад медицини в розвиток філософських думок про форми руху матерії, простору і часу (самостійна робота).

Основні поняття: матерія, рух, простір, час, буття, онтологія.

1.      Онтологія – це система найзагальніших понять буття, за допомогою якої здійснюється осягнення дійсності.

Буття – найбільш загальне поняття існування світу. Основу буття складає матерія.

Форми буття:

1.      Буття речей.

2.      Буття людини.

3.      Буття духовного (індивідуальне та об’єктивне)

4.      Соціального (окремої людини або суспільства).

2.      Матерія – об’єктивна реальність, що існує незалежно від людини та поза її свідомістю.

Види матерії:

1.      Речовина (тверда, м’яка, рідина, газ, плазма, атом, вірус, мікроб).

2.      Поле (магнітне, електричне, радіаційне, біополе,  електромагнітне)

Матерія, вічна, тому що знаходиться в постійному русі.

Рух – це будь-які зміни в будь-чому.

Розвиток – якісні зміни в будь-чому.

 

Форми руху матерії:

1.      Механічний – просте переміщення тіл у просторі

2.      Фізичний – всі теплові реакції

3.      Хімічний – реакції в будь-якому організмі

4.      Біологічний – розвиток клітини

5.      Соціальний – зміни, що відбуваються у суспільстві

6.      Геологічний – зміни в надрах землі

7.      Інформаційний – суспільний

8.      Всесвітній – всеоб’ємний (в природі та суспільстві).

Рух вічний, зворотній, абсолютний.

Розвиток: висхідний (прогрес), низхідний (занепад, криза)

Момент перерви в русі – спокій (тимчасовий і відносний)

Форми існування матерії – це простір (характеризується протяжністю; він вічний, зворотній) і час (характеризується тривалістю; він вічний незворотній).

Простір і час об’єктивні, вічні, незнищувані (не залежать від людини)

Матерія: об’єктивна, вічна, ніким не створювана і не знищувана.

Матерія існує у двох видах: поле й речовина. Особливими видами матерії є фізичний вакуум і плазма. Речовина – це все те, що має масу спокою. Науці відомі три види поля: електромагнітне, ядерне, гравітаційне.

У цьому зв’язку слід помітити, що росіянин біолог А.Г. Гурвіч (1874-1954) увів поняття й принцип поля в біологію. Головне значення принципу поля полягає в тому, що даний принцип пояснює погоджену поведінку як компонентів організму, так і всього організму в цілому. Процес погодженої зміни або переміщення частин складного органічного цілого підкоряється законам поля. За наявними даними, принципу поля підлеглі процеси не тільки в рамках індивіда, але й процеси взаємодії індивідів усередині колоній, видів.

Крім видів матерії, у матеріальному світі розрізняють сфери: неорганічна природа (має мікро-, макро-, і мега- рівні), органічна матерія (має також рівні організації живого – молекулярний, субклітинний, клітинний, тканинний, органний, організмений, популяційно-видовий, біоценотичний, біосферний), соціально-організована матерія, що представляє собою динамічно функціонуючу, історично розвиваючу дійсність людських індивідів, що перебувають у суспільних відносинах, тобто суспільство, людство.

Різноманіття рівнів організації матерії пов’язане із проблемою єдності миру. Єдність світу означає те реальне загальне, яке є в явищах і предметах. Матеріалістичний монізм затверджує єдність світу в його матеріальності. У світі немає нічого, крім матерії, що вічно рухається, яка відображається у свідомості людини. Ця істина доводиться тривалим і важким розвитком природознавства. Відкриття законів збереження маси й енергії є основою природничо-наукового обгрунтування субстанційної, атрибутивної єдності світу.  Відкриття клітинної  будови живих істот, теорія еволюції Ч. Дарвіна, досягнення генетики довели, що основою живого також є матерія, що розвивається. Мислення, дух також включені в єдність світу на матеріалістичній основі явищ.

Буття людини охоплює різні сфери (аспекти, виміри), які тільки в єдності уможливлюють таку складну істоту, як людина. Людина є передусім біологічним організмом, тілом. «Я» зливаюся зі своїм тілом, не існую поза ним. Однак «Я» не тільки тіло, «Я» ототожнюю себе також зі своїми переживаннями – думками, емоціями, сподіваннями: «Я» думаю, хочу та ін. «Я», отже, зливаюся з моєю психікою (свідомістю).

Отже, в бутті людини можна виділити такі сфери: тілесність, свідомість, соціальність і духовність. Про те, що людське буття поєднує різні сфери, філософи та світові релігії проголошували давно. Так, Платон і Арістотель виділяли в людині тіло й душу. Згідно з християнством душа людини може причаститися до духовності, ц людське буття набуває тричленної структури – тіло, душа й дух.

Свідомість – це властивість високоорганізованої матерії (людського мозку) відображати дійсність в ідеальних образах; це здатність головного мозку людини цілеспрямовано відображати буття світу, перетворювати його в образи і поняття.

Свідомість є індивідуальна і суспільна.

Структура суспільної свідомості:

1.      Теоретична с-ть – наука, ідеологія

2.      Буденна свідомість – емпіричні знання; народна творчість; психологія (нації, народу, класу, групи, колективу)

Форми суспільної свідомості: релігійна, філософська, естетична (мистецтво), моральна, правова, політична.

Значення матерії і руху для біології та медицини (самостійна робота).

 

Лутература: Петрушенко В.М. ОФЗ ст.119-162

                       Воронюк О.Л. ст.104-116

                       Інтернет-ресурси