Власенко Л.М. Основи філософських знань 4 А с/с 8.10.201 Західна філософія ХХ століття.

 

Власенко Л.М. Основи філософських знань 4 А с/с 8.10.201

 

 

Західна філософія ХХ століття.

    Дві світові війни, революція в Росії, розпад колоніальної системи і, як наслідок, утворення великої кількості самостійних держав у Азії, Африці й Латинській Америці, науково-технічна революція, що розгорнулася в середині століття – такі основні події, що визначили хід історичного розвитку в ХХ ст. і які істотно вплинули на суспільно-політичну й філософську думку, її проблематику, характер і зміст.
    Зарубіжна філософія ХХ ст. характеризується різноманітністю шкіл, течій і напрямків, які відбили в собі різноманітний спектр інтересів і поглядів різних соціальних груп суспільства, їх сподівань і устремлінь, оптимістичних надій і песимістичних розчарувань.
    Особливістю західної філософії ХХ ст. є наявність часто суперечливих, взаємовиключаючих тенденцій. Так, з одного боку, ми знаходимо в ній продовження реалістичних традицій класичної філософії минулого, раціоналізму Декарта, Спінози, Лейбніца, Гегеля. З іншого боку, у зарубіжній філософії ХХ ст. широкого розповсюдження набули ірраціоналістичні тенденції, песимізм, спроби поставити на місце розуму несвідоме начало.
    Ірраціоналістичні, песимістичні тенденції в західній філософії багато в чому зумовлювалися соціальними потрясіннями, викликаними передусім першою і другою світовими війнами, встановленням фашистських режимів у західноєвропейських країнах, що набули широкого розповсюдження, відчуженням особистості.
    Але у західній філософії ХХ ст. знайшла продовження традиція класичної філософії, що ставила в центр своїх учень загальнолюдські проблеми і цінності. Вперше в класичній філософії минулого проблема загальнолюдського була поставлена німецьким філософом XVIII ст. І.Кантом. Висування на передній план загальнолюдських цінностей є незаперечною заслугою західноєвропейської філософії ХХ ст. Питання про те, що таке людина, питання про смисл життя, про смерть і безсмертя, про добре і зле та інші стали предметом досліджень багатьох західних філософських шкіл.
    Незважаючи на розмаїття і різноманітність філософських шкіл Заходу, можна вирізнити три напрями їхнього розвитку: сцієнтистський, антропологійчний і релігійно-філософський.
    Характерною особливістю сцієнтистських напрямів є те, що вони розглядають філософські проблеми науки і зорієнтовані передусім на науково-технічну інтелігенцію. Сцієнтизм (знання, наука) виник як реакція на бурхливий процес розвитку наукових знань в кінці ХІХ – початку ХХ ст. і спроба їх філософського осмислення. Серед таких течій слід відзначити позитивізм, емпіріокритицизм, неопозитивізм. У другій половині ХХ ст. виникає постпозитивізм, що ставив перед собою завдання перебороти обмеженість логічного позитивізму.
    Антропологічні напрями об’єктом дослідження обрали людину і аспекти, пов’язані з її життєдіяльністю. Вони зорієнтовані в основному на художню інтелігенцію.
    Серед антропологічних напрямів найвідомішим є екзистенціалізм (існування). Екзистенціалізм виник після першої світової війни. Ідеї екзистенціалізму розвивали М.Хайдеггер, К.Ясперс (Німеччина), Г.Марсель, Ж.П.Сартр, А.Камю (Франція). Екзистенціалісти в центр свого вчення поставили проблеми, пов’язані з буттям людини, аналіз суперечностей, викликаних фактом відчуження особистості. Серед проблем, поставлених екзистенціалістами – проблема смислу життя, існування, смерті, проблема взаємовідносин людини й суспільства.
    Релігійно-філософські напрями в сучасній філософії Заходу зорієнтовані на віруючих. Найбільш відомими є такі течії, як персоналізм і неотомізм.

Контрольні питання
1. Покажіть взаємозв’язок давньосхідної філософії і філософії античної Греції.
2. У чому сутність емпіричного й раціоналістичного методів дослідження?
3. Які основні риси філософії французького Просвітництва?
4. Розкрийте основні риси і особливості західної філософії ХХ ст.