Власенко Л.М. 15.10.2021 1 А л/с Основи права

 Опорний конспект лекції на тему:

 «Основи цивільного права».

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ: Цивільне законодавство, цивільно-правові відносини, суб’єкти та об’єкти цивільних правовідносин, майно, правоздатність, дієздатність, юридична особа, честь, гідність, ділова репутація, авторське право, право власності, юридична особа.

 

План.

1. Цивільне законодавство та цивільно-правова відповідальність.
2. Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність.
3. Поняття юридичної особи.
4. Право власності: зміст, структури.
5. Договори, забов’язання та їх види.
6. Спадкове право.

 

1. Цивільне законодавство – сукупність нормативно-правових актів, що регулюють майнові відносини пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням. Цивільно-правова відповідальність – вид юридичної відповідальності яка виникає у фізичної чи юридичної особи при невиконанні договірних забов’язань або завдані майнової шкоди чи порушенні особистих немайнових пав і підлягає у покладанні на винних обов’язку відшкодувати потерпілим збитки.

Суб’єктом правовідносин можуть бути: юридичні особи, фізичні особи, громадянини України, іноземці.

Об’єктами цивільних правовідносин є матеріальні та нематеріальні блага.

Речі – найпоширеніший об’єкт цивільних правовідносин. Вони поділяються на:

-          рухомі та нерухомі;

-          індивідуальні;

-          споживні та не споживні;

-          подільні та неподільні та ін..

      Майно – сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

 

2. Цивільна правоздатність – це здатність людини бути носієм цивільних прав та обов’язків, здатність мати цивільні права і нести цивільні обов’язки.

Цивільна дієздатність – здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки.

За обсягом дієздатність поділяється на такі види:

-          повна (з 18 років);

-          часткова (до 14 років);

-          неповна (з 14 до 18 );

-          обмежена (через психічні розлади);

-          визнання громадянина не дієздатним.

 

3. Юридична особа – є об’єднанням у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка є внаслідок цього як така що може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Особисті немайнові права – це такі, які не мають грошової чи будь-якої іншої майнової оцінки. Вони пов’язані з особою людини, не можуть передаватися і бути відчуженими. Захист цих невід’ємних особистих прав людини здійснюється судом на підставі норм конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного, екологічного та інших галузей прав країни.

      Честь – це соціально значима суспільна позитивна оцінка особистості.

Гідність – це оцінка особою своїх моральних, професійних та інших якостей.

Ділова репутація – це суспільна думка щодо професійних якостей особи.

 

4. Правом власності – є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Кожна людина має право на:

-          володіння;

-          розпорядження;

-          користування майном.

Інтелектуальна власність – кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ідея, художній витвір, винахід).

Авторське право – це сукупність правових норм, якими регулюються майнові і немайнові відносини, пов’язані зі створенням і використанням творів літератури, науки та мистецтва.

 

5. Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Види договорів:

-          купівлі-продажу;

-          майнового найму;

-          позики;

-          дарування;

-          довічного утримання.

-           

На основі договорів виникають забов’язання. Це правовідносини, при яких одна особа (боржник) забов’язується виконати певні дії на користь іншої особи (кредитора) або утриматися від них.

При умові, коли одна особа нанесла шкоду іншій особі, виникають позадоговірні забов’язання.

 

6. Спадкове право – це сукупність норм цивільного права, що встановлюють порядок переходу прав і обов’язків від особи, що померла, до інших осіб. Спадкове право врегульовано новим цивільним кодексом.

 

Отже, цивільно-правова відповідальність – це один із видів юридичної відповідальності, суть якої полягає в примусовому впливі на порушника, позбавлення його цивільних прав і обов’язків шляхом застосування до нього санкцій переважно майнового характеру.

 

 

 

 

 

Література:

Братанюк Л.Є. «Основи права і законодавства в ОЗ» тема 4