Власенко Л.М.
Основи філософських знань
3 А Л/С
18.11.2021р.
Тема 11. Основні категорії діалектики і проблеми детермінізму,цілісності структурності в медицині.
План.
1. Загальна характеристика філософських категорій. Причина і наслідок. Зовнішнє і внутрішнє. Проблема причинності в медицині. Необхідність і випадковість. Можливість і дійсність.
2. Значення категорій необхідності і випадковості, можливості і дійсності медицини. Частина і ціле. Зміст і форма.
3. Проблема цілісності і структурності в медицині. Одиночне, особливе і загальне. Суть і явище. Проблема одиночного і загального, сутності і явища в медицині.
Основні поняття: причина, наслідок, сутність, явища, випадковість, необхідність, частина, ціле, зміст, форма.
1. Категорії – це філософське поняття, які ,на відміну від простого поняття, зорієнтовані не стільки на власності, скільки на закономірності розвитку буття.
Категорії є результатом практичного відношення людини до світу, інструментом його пізнання та пояснення.
. Категорії діалектики можна класифікувати на підставі визначеності, обумовленості та цілісності буття.
Причина – явище, дія якого викликає, визначає, змінює, спричиняє інше явище, назване наслідком. Наслідок у свою чергу стає причиною іншого явища.
Принцип причинності затверджує універсальний характер причинно – наслідкового зв᾽язку.
Принцип детермінізму – твердження закономірної обумовленості всіх явищ буття.
Розглянемо прояв причинно – наслідкових зв᾽язків у медицині й медичній практиці.
Безпосередньою причиною ОРЗ є вірус, який впроваджуючись у слизову верхніх дихальних шляхів, запалює їх, внаслідок чого виникає захворювання носоглотки, бронхів, трахеї. Але не всі люди, інфіковані цим вірусом, занедужують. Для здійснення цього причинно – наслідкового зв᾽язку необхідний привід, тобто необхідні умови, при яких люди уже не в змозі пристосуватися впливу шкідливих факторів вірусу. Такими умовами можуть бути: переохолодження, нервово – психічні перевантаження, скупченість людей і т.д.
Отже, загартовування організму, профілактична робота, нормальний спосіб життя, тобто усунення приводів до виникнення ОРЗ сприяють зміцненню здоров᾽я людей.
Або оберемо таке захворювання, як туберкульоз, який викликається паличкою Коха.
Взаємодія частин (елементів) у конкретному об᾽єкти приводить до появі нових, інтегративних властивостей, відсутніх у складових частин, що перебувають у раз᾽єднаності.
Значимість місцевого й загального залежить від ряду обставин, у числі яких найважливішу роль відіграє характер захворювання й стадія розвитку хвороби. Якщо при одних захворюваннях роль місцевого впливу незначна, то при інших хворобах навпаки. У медицині нерідко зустрічаються факти абсолютизації ролі місцевого моменту у виникненні й розвитку хвороби. Звичайно, не можна заперечувати певної закономірності локалізації («улюблене місце хвороби») при таких або інших захворюваннях. У цих випадках місце, локалізація хвороби, не залежить від того, через які «вхідні ворота» проникнула в організм та або інша інфекція. Незважаючи на поширення бета – нафтіла – міна по всьому організму, первинні прояви ракового захворювання спостерігаються в сечовому міхурі.
Місцеве й загальне існуютьу діалектично – суперечливій єдності. Це виражається в можливості взаємопереходів взаємовпливів місцевого і загального. Якщо хірургічна операція в анатомічному відношенні є місцевим втручанням, то у фізіологічному ідношенні це є загальний вплив на організм. Багато лікарських речовин мають місцеву і загальну дію в один і той час. Наприклад, хлоралгідрат місцево дратує слизуваті оболонки, а при проникненні в кров пригнічують дію на центральну нервову систему.
Зміст – це єдність всіх складових елементів об᾽єкта, його властивостей, протиріч, тенденцій.
Форма – спосіб існування і вираження змісту. У процесі розвитку зміст, який є більше рухливим переростає стару форму і «складає» її. Виникає нове.
Прояв категорій змісту й форми простежимо на прикладах з медицини й медичної практики.
Так, змістом живого організму є сукупність наступних внутрішніх сторін, властивостей, ознак:
- багатоскладовий процес обміну речовин (білковий, жировий, вуглеводний, сольовий, газовий обмін і ін..);
- діяльність органів, тканин і кліток, у яких протікають обмінні процеси;
- подразливість, пов᾽язана з наявністю нервових кліток;
- здатність до розмноження.
Формою буде структура органів і тканин, що представляють собою живий організм і порядок протікання життєвих (обмінних) процесів в організмі. Ця структура може бути різної, завдяки чому на Земній кулі є близько 1,5 млн. видів тварин.
Головне, що визначають у всіх випадках це зміст а не форма. На нього, насамперед і направляють зусилля лікарів і середнього медперсоналу, як при лікуванні ангіни, так і при лікуванні будь –якого іншого захворювання. А тому що зміст хвороби містить, як правило цілий комплекс внутрішніх процесів і явищ, той лікування найчастіше носить комплексний характер.
Більшість людей інфікована цією паличкою, але занедужують тільки одиниці. Для розвитку цього захворювання є чимало приводів: ослаблення організму, тривале вживання алкоголю, сильне переохолодження, погані умови побуту,праці і т.д.
У категорії необхідність фіксуються внутрішні, стійкі, повторюванні зв᾽язки і відносини об᾽єкта.
Випадковість – зовнішні, несуттєві зв᾽язки об᾽єкта. Немає абсолютно випадкових і абсолютно необоротних явищ. Всякий реальний об᾽єкт містить необхідні і випадкові моменти в їхньому взаємопроникненні –тільки так можна пояснити різноманіття і єдність світу, одночасно. У суспільних процесах зв᾽язок необхідності і випадковості проявляється як діалектика необхідності і волі.
Можливість – об᾽єктивно тенденція становлення предмета, що виражається в наявності умов для його виникнення.
Дійсність - об᾽єктивно існуючий предмет, результат однієї з можливостей.
Розвиток з погляду цих категорій можна визначити як процес реалізації можливостей. Виділяють: абстрактну (формальну) можливість – це те, що в принципі можливе, але тепер немає реальних умов; реальну можливість – те що може здійснитися вже тепер.
2. Значення категорій необхідності і випадковості, можливості і дійсності для медицини.
У хворому людському організмі існує нескінченна безліч необхідних, тобто закономірних як позитивних, так і негативних процесів. Це й обмвнні процеси, діяльності кори головного мозку, процеси кровообігу, порушення, гальмування і т.д.
З таким же успіхом будь – який медик може перелічити безліч хвороботворних процесів. І всі вони носять закономірний характер, тобто відбивають загальні, істотні зв᾽язки й відносини.
Випадковість же в медицині – це перетинання двох необхідностей, тобто закономірностей, що не залежить від медичних працівників. Так, наприклад важко хворому або потерпілому необхідно зробити ін᾽єкцію антибіотика. Випадково ж виявилося, що хворому даний антибіотик протипоказаний і його застосування не поліпшить його стан,а погіршить.
У цьому випадку медичному працівникові терміново необхідно ухвалити рішення, як обійти цю випадковість і врятувати хворого. Таким чином,щоб випадковість не мала фатального результату,медпрацівникам необхідно володіти широким діапазоном знань.
Випадковість нерідко переростає в необхідність, тобто закономірність. У минулому столітті, коли про переливання крові й поняття не було, одна породілля втратила багато крові. Неминучій був смертельний результат. Лікар ухвалює ризикований вихід – зробити переливання крові від іншої людини. Випадково група крові породіллі й донора збіглися, хоча про групи крові тоді й поняття не мали, і породілля була врятована. Цей факт став надбанням лікарів, і вони стали уважно займатися проблемою переливання крові. І в цей же час процес має закономірний характер, тобто з випадковості перетворився в необхідність.
Під цілим розуміють взаємоз᾽язок, взаємодія і єдність частин, що входить в об᾽єкт.
3. Проблема цілісності і структурності в медицині.
Діалектична єдність локального і загального в перебігу хвороби виявляються в тому, що ступінь локалізації патологічного процесу, його відносна автономність, характер протікання залежить від стану організму як цілого. Так, не всякий опік викликає опікову хворобу. Обмежені по площі поверхневі опіки не супроводжуються повним випаданням шкіри як органа з цілісної системи організму. Якщо ж ми маємо справу з обширним і глибоким опіком, пов᾽язаним з омертвінням шкіри на значній площі, то тут вже істотно змінюється функція шкіри як органа. Розвивається комплекс опікової хвороби. Так локальне (опік) перетворюється в загальне – опікову хворобу. Разом з тим загальне (опікова хвороба) продовжує зберігати зв᾽язок з переважною локалізацією захворювання шкірного покрову (опіком).
Проблема одиночного і загального, сутності і явища в медицині.
Одиночне і загальне.
Одиночне – це окремі предмети, явища , процеси і події, з їх характерними рисами, властивостями, ознаками.
Загальне – це об᾽єктивно властива предметам та явищам спільність властивостей і сторін. Одиничне та загальне є двома сторонами, двома моментами предметів та явищ матеріального світу і, як такі, нерозривно пов᾽язані між собою. Цей взаємозв᾽язок носить складний характер.
Одиничне та загальне – це перш за все протилежні сторони дійсності. Одиночне може виникати випадково, може виникнути, а може і не виникнути. Дана людина могла не зустрітися з другою людиною, хворою на грип і, таким чином, могла і не захворіти. А загальне виникає по необхідності, закономірності. Якщо вірус грипу попадає на слизову оболонку, він викликає захворювання грипом. Тому одиночне і загальне взаємно виключають, заперечують одне одного.
Сутність – явища.. Сутність – це головне, основне у змісті, що визначає його, робить його тим, чим він є. Сутність є внутрішня, відносно стійка сторона об᾽єктивної дійсності, що є законом функціонування змісту. Сутність відображає закономірне, те, що повторюється в предметах і явищах. Сутність виявляє себе у явищах. Явище є зовнішнім виразом змісту. Сутність та явище нерозривно пов᾽язані між собою. Буть – яке явище має сутність, буть – яка сутність виявляється. Сутність життя – обмін речовин, енергії та інформації – необхідно проявляється в життєдіяльності рослинних та тваринних організмів. Сутність людини проявляється устосунках з іншими людьми, в її в поведінці, діяльності, поглядах на життя.
Висновок. Отже, діалектика –це спосіб філософствування, основний на всезагальних принципах зв᾽язку та розвитку, теорія і метод філософської рефлексії, які дають змогу об᾽єкту філософії розглядати і пояснювати універсальні зв᾽язоки світу, людського мислення, суспільного існування та культури через взаємозв᾽язок, боротьбу ієдність протилежних начал, аспектів, сторін буття, що само розвивається.
Література
О.Л.Воронюк «Філософія» с. 131-141
Сайт http:// studopedia.com.ua/
Сайт http://fullref.ru
Комментарии
Отправить комментарий